Дружба між чоловіком і жінкою: міф чи реальність?

.

У шкільні та студентські роки більшість молодих людей товаришує з представниками протилежної статі: у такому віці у них багато спільних інтересів.

Як правило, ця дружба припиняється тоді, коли хлопець або дівчина зв’язує себе узами Гіменея: жодній «половинці» не сподобається, якщо кохана людина приділятиме час комусь іншому. Та й оточуючим пояснити непросто, що супутник у кафе або на риболовлі – просто друг (або подруга). Як на мене, товаришувати з представником протилежної статі корисно: немає жодних заздрощів або конкуренції, завжди можна отримати корисну пораду, навчитися краще розуміти свого коханого, адже він – також чоловік. Та найчастіше, суспільство таких стосунків не сприймає: мовляв, один із друзів завжди закоханий в іншого, й рано чи пізно таке спілкування закінчиться ліжком.

У коханої друг?

Тримай ніс за вітром!

За словами психолога Олексія Пивоваренка, жодна людина не може бути сама: вона шукає помічника та союзника, оскільки потребує підтримки, хоче бути вислуханою, зрозумілою та визнаною. Коли спільну мову знайдено, виходить душевна розмова – стосунки покращуються й люди потребують зближення.

Якщо це особи протилежної статі, цілком ймовірно, що дружба переросте в кохання. Коли одружений молодий чоловік має подругу – це означає, що йому не вистачає спілкування з дружиною: бракує її порад та взаєморозуміння. Те саме стосується й жінок, які заводять собі товаришів, – можливо, їм замало уваги та добрих слів чоловіка. Таких друзів не слід пропускати повз увагу, адже люди завжди йдуть туди, де їм краще. Безумовно, мило спілкуватися за філіжанкою кави значно приємніше, ніж вирішувати сімейні проблеми та давати раду з господаркою: отже, в одруженої людини складається хибне враження, що той, хто був просто другом, – достойніший партнер для життя.

Сексуальність не завадить!

На думку чинного члена Київської асоціації практикуючих психологів і психотерапевтів Валентини Волги, у дружбі між чоловіком та жінкою завжди присутній сексуальний потяг. Але на те ми й люди, щоб регулювати свої інстинкти та керувати ними. Саме тому природні потяги не обов’язково повинні ставати на заваді дружбі. Недаремно сім’ю називають подружжям: незважаючи на спільних дітей, побут і сексуальні стосунки, чоловік із дружиною залишаються друзями. Люди, які не мають достатньо друзів своєї статі, частіше товаришують з протилежною: це тому, що в одностатевих стосунках немає конкуренції. Сімейна людина не хоче сприймати особу своєї статі як друга «половинки», оскільки дружба – це інтимний зв’язок. Партнер не стільки боїться фізичної зради, скільки ревнує до теплих стосунків, духовної близькості. Якщо подружній парі вистачає спільних інтересів, взаєморозуміння та спілкування, вони припиняють стосунки з друзями протилежної статі лише тому, що більше не відчувають у цьому потреби

Дружба дружбою – сім’я сім’єю

Ще до одруження Наталя багато разів чула про Ірину – кращу подругу майбутнього чоловіка Ігоря. Після весілля новоспечена дружина зрозуміла, що ця дружба стає їй поперек горла.

Ігор міг повернутися додому пізно, оскільки у Іри чергові проблеми, й вона мусила поплакатися йому в жилетку. Замість того, щоб йти на день народження до Наталиної подруги, чоловік супроводжував Іру на ділову зустріч, а спільне чаювання після роботи давно увійшло у звичку. Наталя та Ігор ніколи не їздили відпочивати наодинці: на морі або на пікніку завжди була присутня Ірина зі своєю компанією.

Спочатку Наталя намагалася влаштовувати скандали та ставити ультиматуми, але швидко зрозуміла, що до добра це не доведе. Тому вирішила вчинити, як мудра жінка: познайомила Іру зі своїм співробітником, потім – з сусідом, колишнім однокласником… Нарешті з одним із цих чоловіків у подруги чоловіка розпочався роман, і вона забула про свого кращого друга.

Тарас та Аліна жили в одному будинку й товаришували ще під час навчання у школі. Через декілька років вони спробували закрутити роман, але нічого не вийшло, оскільки почувалися, немов брат і сестра.

З тих пір молоді люди не припиняли спілкування й товаришують доcі: щоправда, не наодинці, а сім’ями – так цікавіше й ні в кого не виникає непотрібних підозр. У Миколи саме через таку дружбу ледь не розпалася сім’я. Коли колишня однокурсниця та хороша подруга Оксана оселилася в сусідньому будинку, вони почали разом «вигулювати» дітей. Дружина Миколи працювала допізна, тому вони з Оксаною водили малюків на дитячий майданчик або сиділи у літніх барах: разом було веселіше та й студентські роки цікаво було згадати. Коли про це спілкування дізналася Миколина дружина, вона сприйняла це як початок роману. Зібрала речі, дитину й переїхала жити до мами. Щоб повернути дружину, Миколі довелося припинити спілкування з Оксаною.
.